На території Раковицької сільської ради є 15 місць, де 9 травня було покладено квіти на честь подвигу радянських воїнів, які віддали своє життя за визволення нашої землі.
Під час покладання квітів проводились мітинги з участю духового оркестру та учнів Радомишльського ліцею №1. Користуючись нагодою, хочу подякувати тим, хто готував мітинги та брав у них участь.
За визволення наших сіл загинуло офіційно близько 2000 воїнів, але насправді їх набагато більше. Є в нас могила в с. Негребівка діду Зозулі, якого німці розстріляли за те, що переховував поранених воїнів, Жигалюку Івану Матвійовичу, якого в перші дні окупації було розстріляно за те, що він голова Раковицької сільської ради і комуніст.
Навіть важко собі уявити, які тут відбувалися тяжкі бої, коли тільки за визволення маленького села Товсте загинув офіційно 541 воїн, з яких 33 офіцери і Герой Радянського Союзу Корольов Микола Степанович. Тож для нас гасло «Ніхто не забутий , ніщо незабуте» — керівництво до дії. Тільки за останній рік реставровано три пам’ятники Радянським воїнам на братських могилах в центральній частині сіл Раковичі, Негребівка та Товсте.
Куди ми раніше тільки не зверталися за допомогою в реставрації пам’ятників, а нам завжди приходила відповідь: немає коштів, хоча ніяких грошей ми навіть не просили. І лише коли про цю проблему почув голова РДА І. А. Харитончук, уже через тиждень почалися роботи. Ремонтували пам’ятники всією громадою — хто допомагав будматеріалами , хто сам працював. Особливо хочеться подякувати за роботу Науменко В.О. Марчуку П.С., Брюхачову П.Ю., депутатам с. Товсте Кижлаю І В., Лейченко С.Б., та багатьом іншим, хто, незважаючи на свої проблеми , знайшов час узяти участь у реставрації.
У червні минулого року поблизу с. Раковичі на Івановому Полі завдяки ініціативі регіональної громадської організації «Об’єднання випускників Житомирського військового училища ППО» та інституту соціальної пам’яті Академії військових наук було встановлено пам’ятник герою Радянського Союзу Івану Васильовичу Туркеничу, млодогварійцю, який на цьому полі здійснив свій черговий подвиг, підбивши три фашистські танки. Зараз цей пам’ятник є гордістю для нашої раковицької землі.
23 лютого мене було запрошено в Москву на щорічний лижний пробіг на честь І.В. Туркенича. На цій зустрічі було підписано чотиристоронню угоду про співпрацю між Новоліманською сільською радою Петропавловського району Воронезької області (звідти родом І.В. Туркенич), Раковицькою сільською радою, згаданим об’єднанням випускників Житомирського військового училища ППО та інститутом соціальної пам’яті. Одним із пунктів цієї угоди є проведення 22 червня 2011 року в с. Раковичі зльоту груп пошуковців з Білорусії, Казахстану, Росії та України, основною метою яких є пошук останків радянських воїнів, які до цього часу не перепоховані належним. Хотілося б подякувати за патріотичне виховання молоді та увіковічення подвигу радянських воїнів генерал-полковнику у відставці М.І. Чукаріну, полковнику у відставці О.Є. Ужанову та всім іншим випускникам Житомирського військового училища ППО, які завжди залишаються вірними своїй присязі.
У цьому році 9 травня на кладовищі с. Товсте на братській могилі, де похована, мабуть, більша частина загиблих воїнів на території нашої сільради, було відкрито новий пам’ятник, який є ще однією подякою нашої громади за їх подвиг. Цей пам’ятник ми також будували гуртом. Особливо хочу відзначити І.І. Кучменка, який є основним проектувальником та виконавцем робіт. Йому допомагали: Чернишевич І.І., Бернацький В.В., Бернацький В.П., Ляшевський В.Т., Лейченко С.Б., Кижлай І.В., Маркевич О.Л., Гарбуз П.М., Марчук С.Й., Безсмертний М.І., Муравцев Є.В., Лепьошкін В.С., Гончаренко С.О., Рогова А.М.
Право відкрити пам’ятник було надано Алішову Надіру Ісмаіловичу, старший брат якого Алішов Мамедалі Ісмаілович героїчно загинув за визволення с. Товсте. Зараз Алішов Н.І. вже більше 40 років мешкає в м. Києві. З того часу, коли він дізнався, де похований його брат, він щороку приїздить на його могилу. У цьому році він приїхав зі своєю родиною вже в кількості 17 чоловік.
У с. Раковичі на могилу Сапуна Степана Микитовича вперше приїхала його родина із села Воропаїв Вишгородського району Київської області, яка нарешті,завдяки інтернету, знайшла його могилу.
Восени минулого року в с. Товсте на могилу Давлетова Іслама із Казахстану приїжджали його дочка з онукою. Вони були приємно здивовані тим, як доглядається його могила та як їх тепло зустрічали. На зустрічі були присутні голова РДА І.А. Харитончук із його заступником В.І. Шуткою, головою районної ради В.А. Тужиком , редактором газети «Зоря Полісся» Н.А .Данилюк, депутат Раковицької сільської ради І.В. Кижлай.
Сподіваюсь, що робота, про яку йдеться мова, ніколи не припиниться. Патріотизм маємо виховувати на прикладі подвигів нашого народу. Будемо більше знати про наше героїчне минуле – будемо мати гідне майбутнє.
Олександр Марчук, Раковицький сільський голова
(газета «Зоря Полісся» від 20 травня 2011 року)