23 июня 2012 года в Раковичах, возле братской могилы советских воинов, погибших за освобождение села, состоялось перезахоронение трёх неизвестных солдат, которые удалось найти членам областной общественной организации «Историко-патриотическое объединение «Поиск».
Александр Марчук, председатель Раковицкого сельсовета:
«Хто, як не ми, повинні вшановувати пам’ять загиблих за визволення нашої землі, де офіційно загинуло близько двох тисяч воїнів, де кожен клаптик землі просяк кров’ю солдата, де земля рясно всипана десятками тон осколків, і навіть не віриться як в ті часи можна було вижити. Одне Іванове поле, на якому вів нерівний бій Іван Туркенич, і яке назване на його честь, можна по праву назвати святим, на якому в 1941 році йшли тяжкі бої, де бойові позиції неодноразово переходили з рук в руки, де бої йшли навіть в траншеях. А в 1943 році наші війська на цьому ж полі мужньо стримували німецькі війська які рвалися до Києва. Пізніше цей рубіж оборони назвали Рубіжем мужності. І це по праву. Як розповідають старожили, після кожного бою все це поле було рясно встелено тілами загиблих наших воїнів. А вони теж хотіли жити, хотіли повернутися до своїх рідних, кожного з них чекали вдома. Але вони навіки залишились лежати в нашій землі, виконавши свій обов’язок солдата, тепер прийшла наша черга виконувати свій обов’язок перед ними. І ми це робили, і будемо робити, доглядаючи за їх могилами, будуючи їм пам’ятники, та перепоховуючи їх належним чином. Хотілося б згадати артилериста сержанта Столяренка, батарея якого підбила дев’ять із сорока танків, що наступали. Одержавши тяжке поранення, воїн вів нерівний бій, поки сили не покинули його. Прах Столяренка знаходиться в цій братській могилі. Про їх подвиги можна говорити дуже багато, але ці подвиги вони вчинили не заради слави, а заради життя на землі. Вічна їм пам’ять».
Игорь Харитончук, председатель РГА:
«На нашій Радомишльській землі вічним сном сплять у братських могилах вісімнадцять тисяч воїнів різних національностей… Схилимо ж голови перед тими, хто віддав своє життя і відійшов у безсмертя… Ми не повинні забувати цієї страшної трагедії і наше завдання сьогодні не допустити нічого подібного. Наші діти, наші онуки не повинні стати жертвами війни, але вони мають знати про ці сумні сторінки нашої історії. Ця братська могила стане нашою даниною пам’яті полеглим а також постійним нагадуванням для майбутніх поколінь».
Александр Ловинюк, председатель Житомирской областной общественной организации «Историко-патриотическое объединение «Поиск»:
«Вашу Радомышльскую землю война коснулась дважды — в 1941 году, когда на дальних поступах обороняли Киев, и в 1943 году, когда уже немец был на последнем издыхании и вёл последние в своей истории наступления, которые закончились крахом.
Наша организация за годы её существования (а мы уже работаем более 20-ти лет, с 90-го года), нашла и торжественно перезахоронила по нашим христианским обычаям с отдачей всех воинских почестей более пятнадцати тысяч человек, в том числе на вашей Радомышльской земле мы нашли более тысячи солдат…»
Александр Ловинюк, председатель Житомирской областной общественной организации «ИПО «Поиск»:
