Перше святкування дня села

25 серпня 2019 року видалося для жителів Раковицького старостинського округу не тільки гарним сонячним літнім днем, а днем, який надовго запам’ятається в їх пам’яті своїми подіями.

Ранок розпочався з хресного ходу на честь прибуття з Білорусії чудотворного образа ікони Божої Матері «Раковицька», яке очолив настоятель церкви «Спаса Нерукотворного» ієрей Володимир Михальчук. Цей день запам’ятається не тільки хресним ходом, а і тим, що наші села святкували вперше день сіл Раковицького старостинського округу. А, здається, сама головна подія – це те, що з часів Другої Світової війни нарешті задзвеніли в новозбудованій церкві церковні дзвони. Їх чаруючий дзвін було чутно у всіх куточках села Раковичі, довжина якого по Центральній вулиці становить 3,5 км. Не можливо було слухати ці мелодійні чаруючі дзвони без сліз на очах. Згадувались прекрасні люди, які приймали участь у будівництві церкви, але, на жаль, не дожили до цього щасливого дня Марчук Сергій Йосипович та Безсмертний Микола Іванович.

Після закінчення служби та спільної молитви за наш край о 14-ій годині дня розпочалося перше за всю історію нашої громади святкування дня сіл Раковицького старостинського округу, до якого входять наступні села: Раковичі, Раївка, Товсте та Негребівка.

З привітальним словом виступив в.о. старости Марчук О.С., який подякував всіх присутніх за те, що вони знайшли час бути присутніми на святі. Також подякував ТОВ «Нікдарія »,ТОВ «Агровіва» та ТОВ «Причиста» за фінансову допомогу в організації свята. Місцевим козакам за гарний козацький куліш, який вони підготували для частування гостей, рибацькому колективу за уху, та колективу мисливців за мисливську юшку з дикої качки.

Далі привітальне слово надали першому заступнику міського голови Радомишльської міської ради Соболевському Олегу Вікторовичу та секретарю міської ради Міхненко Віктору Васильовичу, які нагородили подяками та грамотами активістів села, в тому числі депутатів Радомишльської міської ради: Кижлая Івана Володимировича, Рогову Аллу Миколаївну та Пархомчука Івана Анатолійовича, які приймають активну участь у житті громади та у її розбудові.

Після цього, привітання продовжила директор ТОВ «Нікдарія» Марчук Маріанна Олександрівна, яка вручила подарунки старожилам нашої громади та трьом новонародженим в цьому році дітям.

До речі, найстаріші чоловіки живуть в с. Раївка, але, мабуть, це не дивно, так як село з усіх сторін оточене гарним лісом, який більше 50-ти років вирощував та доглядав житель цього села, Ветеран лісового господарства, Опанасенко Дмитро Степанович.

Після привітань та нагородження, свій виступ розпочав пісенний колектив «Раковичанка», до складу якого входять Ольга Кучерина, Валентина Фурченко, Євгенія Буковська та Андрій Литвинчук. Також до них цього року приєднався наш дачник Батічков В’ячеслав.

Ольга Кучерина розчулила всіх своєю авторською піснею про рідне село. Приємно здивував своїм пісенним талантом та авторською композицією «Журавлина пісня» наш молодий співак Андрій Литвинчук. Також всі гарно аплодували нашому дачнику Батічкову В’ячеславу, українські народні пісні у виконанні якого так гарно звучали, що дехто навіть почав танцювати. Порадували своїми піснями гості, молодіжний дівочий колектив «Фора» Радомишльського міського будинку культури .

Під час виступу присутні мали змогу подивитись частину експонатів з музею історії розвитку сіл Раковицького старостинського округу, які є коротким конспектом з довгого життя нашої громади. Серед експонатів були представлені: відреставрована та виведена з бойового стану згідно вимог МВС України зброя Другої Світової Війни; хрестики з часів Київської Русі по теперішній час; гудзики, які носили наші люди та прикраси кінської упряжі; козацькі бойові сокири.

Взагалі, історія наших сіл починається з кам’яного віку, про що свідчать археологічні знахідки в нашій землі. Проживали тут і племена скіфів, були й поселення Трипільської та Черняхівської культури, Київської Русі.

Також наша територія знаменита тим, що в нас розташовані найстаріші в Україні так звані Змієві вали (350 років до н.е.). Це оборонні стіни схожі за призначенням до Великої Китайської стіни. Але, на превеликий жаль, вони нібито навмисно не досліджуються. І невідомо нам про 20 курганів, які були розташовані в урочищі Гордов поблизу с. Негребівка, які згадуються царськими істориками.

Також було встановлено два стенди з фотографіями. На одному з них фото з учнями 1926-27 року, а друга невідома фотографія з учнями колишньої школи, яка нас приємно здивувала, коли місцева жителька Євгенія Олександрівна Буковська впізнала себе і свій рідний перший клас 1947 року. Потім вона згадувала кожного, хто на ній зображений.

Святкували не тільки дорослі, а й малеча. Ціла черга дітей стояла біля столу аніматорів, які проводили з ними майстер-класи по виготовленню популярних серед дітей антистресів, різних магнітиків та лялькового театру. Кожна дитина отримала море задоволення від аквагриму, піньяти та розпису хною, яку провела Радомишльська студія творчості «Рукавичка». А скільки радості було на їх обличчях, коли їх безкоштовно частувала морозивом приватний підприємець Слободенюк Ганна Сергіївна.

Скрізь відчувалось справжнє свято. Багато теплих та світлих слів було записано в книгу відгуків та пропозицій. Здавалось, що люди не хотіли, щоб це свято закінчувалось. Місцеве населення і дачники згуртувались і відчували себе єдиною родиною.

Одне нас засмучувало – це аварійна дорога, яка проходить через усе село і шкодить не тільки нашому здоров’ю, але й забирає людські життя. Тому було прийнято рішення в черговий раз написати колективну заяву і звернутись до новопризначеного голови Житомирської ОДА, так як ці дороги знаходяться на балансі в області.

Запрошені на свято музиканти продовжили свято гарною музикою та піснями. Танцювали всі – від малого до великого. Танцювали так, що й пилюка підіймалася.

Такої кількості людей в нас давно не збиралося. Хоча прийшла невелика кількість нашої громади, яка налічує близько 800 домогосподарств. А в кожному домогосподарстві родина і не одна.